- Яка буває любов?
- Для чого людині кохання?
- Що значить «кохати»?
- Розуміння любові, близької до життя
- Висновок
Життя кожної людини стає наповненим та змістовним лише у тому випадку, коли вона має спроможність любити та отримувати любов від оточуючих. Лише у стосунках з оточуючими людьми, які наповнені любов’ю та взаємним прийняттям, людина може почувати себе повною мірою особистістю, спроможною до Життя, не існування.
Яка буває любов?
Згідно з визначенням філософського енциклопедичного словника любов – це зверненість почуття і волі на іншу особистість, яка супроводжується прагненням “віддати себе” предмету любові і одночасно зробити його “своїм”, в межі “злитися” з ним. Античні мислителі виділяли сім різних видів любові: філію – дружню любов; сторге – сімейну любов; ерос – пристрасну любов; прагма – розважливу любов; людус – любов-гру; манію – любов-одержимість, власницьку любов і агапе (карітас) – жертовну любов, турботу про благо іншого, прототипом якої є любов Бога до людини.
Любов – це фундаментальна потреба, цінність людини, від якої залежить її повноцінний розвиток, реалізація особистісного та творчого потенціалу, найбільш адекватна людині, особистості форма екзистенції. Завдяки їй кожен відчуває повноту, змістовність, гармонійність життя та причетність усьому сущому. Поза любов’ю не можлива ні адекватна самореалізація особистості, ні ефективна взаємодія з навколишнім середовищем
Для чого людині кохання?
За Е. Фроммом, любов потрібна для того, щоб захиститься від тривоги і самотності і досягти інтеграції “Я”. А. Маслоу розділяє дефіцитарну любов, засновану на відстоюванні права власності на іншу людину і, відповідно, пов’язану з переживанням ревнощів, і буттєвих любов, яка стверджує автономну цінність особистості коханого.
Любов – багатогранне почуття, і тому навряд чи можливо витримати строгі критерії науковості при описі цього феномена. В якості одного з продуктивних способів аналізу потреби в любові можна запропонувати трикомпонентну модель, розроблену американським психологом Робертом Стернбергом. Його модель включає в себе три складові: сексуальний потяг, психологічну близькість і відповідальність за коханого і долю відносин.
Що значить «кохати»?
За словами Еріха Фромма любов – це не стільки взаємини з конкретною людиною, скільки орієнтація особистості, яка визначає її стосунки зі світом, а не з окремим об’єктом. Адже любов до однієї людини і цілковита байдужість до інших – це не любов, а симбіотична прихильність чи розширений егоїзм. Тобто любов полягає не в наявності об’єкта, а в здатності кохати (https://www.livelib.ru/book/1000012541-iskusstvo-lyubit-erih-fromm ).
Головною сутністю любові є ставлення до іншої людини як до самоцінності, у самоцінності почуття і максимально людського ставлення до світу.
Мудрість любові в тому, що людина, яка запалила почуття іншої, має усвідомлювати цінність цього почуття, прагнучи відповідати ідеальному образу, що сформувало кохання. Трагізм розчарування в предметі почуття виникає внаслідок розбіжності, іноді дуже великої, між ідеалом і реальністю.
Любов – це підтвердження іншого, як унікальної, неповторної та єдиної особистості; це сприйняття іншого таким, яким він є, визнання його як абсолютної цінності; це дбайливе проникнення в загадку іншої суб’єктивності, спроможність побачити в коханій людині її нереалізовані здібності та можливості, вловити тенденції до духовного, інтелектуального та емоційного зростання.
Розуміння любові, близької до життя
За прекрасними та піднесеними словами стосовно феномену любові криється її не лише багатогранна, але і складна сутність. Користуючись положеннями онтологічної та екзистенційної психології, положень теорії самореалізації, питання сутності любові набуває іншого значення. В такій позиції любов не розглядається як максимальна форма реалізації потенціалу людини в контексті можливості її «розчинитися» в іншій людині чи в стосунках. Любов у такій позиції, якої і я дотримуюсь, полягає у спроможності проявляти любов до іншого, бути з ним разом, будувати спільне майбутнє, переживати максимально приємні емоції… Проте, переживання почуття любові передбачає, одночасно, і можливість бути самодостатньою людиною.
Висновок. Любити, як ми розуміємо разом із клієнтами в процесі терапії, означає бути у процесі спільного творення майбутнього, але двох особистостей, які незалежні і самодостатні. Саме в цьому і полягає істинна сутність любові – у прийнятті партнера і себе в стосунках із партнером, коли дві рівноцінні особистості насолоджуються життям разом. Коли мої клієнти підходять до такого розуміння почуття любові, то їх проблеми у взаємодії зникають, а конфлікти з партнером вирішуються.