- Чому протистоїть екзистенційна психологія (ЕП)?
- Основні поняття екзистенційної психології
- Тривога
- Висновки
Екзистанційна психологія є одним із найбільш неповторних і самобутніх підходів в науці та практиці, які акцентують увагу на самоконструюванні людини, її можливості бути творцем свого життя через прийняття себе та свого існування. Екзистенційну психологію можна визначити як емпіричну науку про людське існування, що використовує метод феноменологічного аналізу.
Чому протистоїть екзистенційна психологія (ЕП)?
1.Вона виступає проти перенесення з природничих наук в психологію принципу причинності: в людському існуванні немає причинно-наслідкових відносин. Щось, що відбувається з дитиною, не є причиною дорослої поведінки.
2. Вона відкидає позитивізм і матеріалізм: психологія не схожа на інші науки. Вона вимагає власного методу – феноменології – і власних понять – буття-в-світі, модуси існування, свобода, відповідальність, становлення, трансценденція, просторовість, темпоральність – і багатьох інших, узятих з онтології М.Гайдеггера.
3. На місце поняття «каузальність» екзистенціальний психолог ставить поняття «мотивація». Мотивація передбачає розуміння (вірне або невірне) відносин між причиною і наслідком (приклад про вікно: вікно, зачинене вітром (вітер – причина), і вікно, закрите людиною: вона мотивована зачинити вікно.
4. Протистояння ЕП дуалізму суб’єкта (духу) і об’єкта (тіла, середовища, матерії). Цей поділ, що йде від Декарта, знайшов втілення в поясненні людських переживань і поведінки в термінах стимулів середовища або тілесних станів. Е.П. стверджує єдність індивіда-в-світі.
5. ЕП заперечує, що за феноменами стоїть щось, що їх пояснює або служить причиною їх існування: феномени є те, що вони є в своїй безпосередності. Справа психології – можливо більш ретельний опис феноменів. Мета психології – феноменологічний опис, а не пояснення і не доказ.
6. ЕП з підозрою ставиться до теоретизування, тому що теорія сліпа до істинності переживання. На думку екзистенціального психолога, вивчати – значить бачити без будь-яких гіпотез або упередженості.
7. Анатомування не вітається. Мета ЕП – виявити зв’язану структуру людської істоти. «Зв’язаність можлива лише в контексті цілого».
8. ЕП твердо протистоїть поглядам на індивіда як на річ. Людина вільна і одна відповідальна за своє існування. Свобода не є щось, чим люди володіють, вона є щось, чим вони є. Саме цей принцип пов’язує ЕП з гуманістичним рухом (А Ленгле ).
Основні поняття екзистенційної психології
Два основних поняття, що створюють ідейний каркас екзистенціалізму, а саме – буття-в-світі і небуття.
◦ Буття-в-світі (Dasein). Для пояснення природи людини екзистенціалісти дотримуються так званого феноменального підходу. На їхню думку, ми живемо в світі, який найкраще може бути зрозумілий з нашої власної точки зору. Основне поняття єдності особистості і навколишнього середовища виражається німецьким терміном Dasein, який означає «існувати там» і зазвичай перекладається як буття-в-світі. Дефіси в цьому терміні вказують на єдність суб’єкта та об’єкта, особистості та світу.
Існує три форми буття-в-світі : Umwelt – наші відносини зі світом зовнішніх об’єктів або речей або навколишнє середовище; Mitwelt (буквально: «разом зі світом») – структура відносин з іншими людьми; Eigenwelt – структура внутрішніх відносин людини з самою собою.
◦ Небуття. Буття-в-світі закономірно викликає розуміння себе як живої істоти. З іншого боку, таке розуміння призводить до страху небуття або неіснування. Смерть – це не тільки дорога, по якій небуття входить в наше життя, але й ще найочевидніша річ. Життя стає більш важливим, більш значним перед обличчям можливої смерті.
Тривога
До того як Р. Мей в 1950 році опублікував «Значення тривоги» , більшість теорій дотримувалися точки зору, згідно з якою високі рівні тривожності вказують на наявність неврозу чи іншої форми психопатології. Мей стверджував, що рушійною силою поведінки людини в багатьох випадках є почуття страху або тривоги, яке з’являється у неї щоразу при зростанні почуття невизначеності, невпевненості, хиткості свого буття. Нездатність визнати смерть допомагає тимчасово позбутися тривоги або страху небуття. Але це позбавлення не може бути постійним.
Смерть – це безумовна складова нашого життя, і, рано чи пізно, кожному доведеться зустрітися з нею. Р. Мей визначав тривогу як «суб’єктивний стан особистості, яка розуміє, що її існування може бути зруйновано, що вона може перетворитися в «ніщо». Ми відчуваємо тривогу, коли усвідомлюємо, що наше існування або якісь цінності, які ототожнюються з ним, можуть бути знищені. У більш пізній роботі він висунув інше визначення тривоги – як відчуття загрози, спрямованої на важливі для людини цінності. Тривога, писав Мей, це «побоювання, викликане загрозою якимось цінностям, які людина вважає важливими для свого існування як особистості». ◦ Свобода не може існувати без тривоги, так само як і тривога не може існувати без усвідомлення можливості свободи. Стаючи більш вільним, людина неминуче відчуває тривогу. Р. Мей цитував К’єркегора, який говорив, що «тривога – це запаморочення від свободи». Тривога, як і запаморочення, може бути і приємною і болючою, і конструктивною і деструктивною. Більш того, тривога може бути як нормальною, так і невротичною.
Висновки.
Отже, екзистенційна психологія – цікавий та потужний напрямок психологічної та філософської думки, напрямок організації наданні особистості допомоги на основі її осягнення свого буття. Основні поняття, описані в цій статті, використовуються мною у процесі консультування клієнтів і дають змогу ефективно справлятися з життєвими негараздами не шляхом формування нових засобів, а шляхом комплексного і цілісного перебудування системи сприйняття себе і оточуючого світу, побудови нових рамок осмислення себе в оточуючому світі і цьому житті. Результатом консультування, орієнтованого на зміну цих базових конструктів, є нове народження особистості клієнта, яка вільна, незалежна, самодостатня, спроможна до вирішення широкого кола проблем.