- Центральні поняття
- Фундаментальна цінність
- Досягнення стану усвідомлення фундаментальної цінності
- Фундаментальна цінність і подолання екзистенційного вакууму
- Сенс, який виявляється
- Висновки
Питання осягнення змісту людського буття та наближення до благополуччя передбачає усвідомлення нею особливостей свого «Я», його сутнісних характеристик та закономірностей вияву у діяльності та спілкуванні. Осягнення свого «Я» дає людині можливість наблизитися до екзистенції, смислу власного існування на основі сформованого цілісного бачення власної особистості, її ролі в функціонуванні цілого всесвіту.
Центральні поняття
Центральне поняття, закладене в моїй терапевтичній та консультативній роботі, – екзистенція (людське існування) як нерозділена цілісність об’єкта і суб’єкта. Основні прояви людської-екзистенції, що використовуються в моїй практичній роботі – турбота, страх, рішучість, совість, любов. Осягаючи свою екзистенцію, людина знаходить свободу, яка і є вибір своєї сутності.
В основі моєї терапевтичної роботи лежать теоретичні позиції А. Ленгле, зокрема, вчення про пере формулювання фундаментальних положень особистості та відновлення фундаментальних цінностей особистістю. Ці вихідні теоретичні позиції А.Ленгле конкретизовані автором у термінах «віднаходження смислу», психотерапії смислом та реалізовані в методі ресурсної психотерапії.
Фундаментальна цінність
Вихідні методологічні положення корекційного процесу, за А.Ленгле, полягають у віднаходженні фундаментальних положень особистості. За А. Ленгле , найважливіше, що відчуває в собі психічно здорова, спроможна до самореалізації особистість – це можливість сказати «так життю». Щоб знайти цю фундаментальну цінність необхідно «доторкнутися до буття», для цього необхідний спокій і спокійне «буття з собою». Фундаментальне відношення – це прийняття схвального «дотику до буття». Ознака «дотику до буття» – це «прислухаючись, дозволити собі бути». Фундаментальну цінність можна виявити тільки тоді, коли у зовнішній тиші людина внутрішньо спокійна. Відчути фундаментальну цінність можна лише в тому випадку, коли людина в цьому спокої прислухається, яку відповідь в цій зовнішньої тиші і глибоко всередині починає звучати питання: «Це добре, що я є?» (А. Ленгле). Позитивна відповідь на це питання дозволяє переживати враження як емоцію.
Досягнення стану усвідомлення фундаментальної цінності
Вагомим аспектом терапевтичної роботи з клієнтами є досягнення стану переживання фундаментальної цінності, яке пов’язане з тілесністю. З відношення до власного тіла і його схвалення у клієнтів виникає сила, яка дозволяє наблизитися до цінності і викликає емоцію. Специфіка реалізації цього зв’язку обумовлена наступною закономірністю – енергетичний стан тіла, а також його будова і конституція вливаються в емоційність людини як умови переживання (Keiflin, R., Janak, P.H. потрібно поставити посилання на )
Важливим джерелом фундаментальної цінності є пізнання людиною того, що інші люди хочуть від її життя. Особливо батьки, чия позитивна позиція оздоблює власний шлях людини і допомагає розвинути фундаментальну цінність. Розвиток фундаментальної цінності відбувається через «Ти», що дозволяє перейняти цінність «Я».
Осягнення фундаментальних цінностей базується на такому її розумінні, коли сама фундаментальна цінність, за А. Ленгле, не є цінністю, якщо в ній немає внутрішнього ставлення до власного життя. У цьому випадку цінність – це не певний об’єкт, який пов’язаний з життям, а ставлення до буття в його повноті і цілісності.
Фундаментальна цінність і подолання екзистенційного вакууму
Віднаходження фундаментальної цінності клієнтами під час консультування і терапії дозволяє їм подолати стан екзистенційного вакууму, відсутності осмисленого життя. Зміст екзистенційного вакууму полягає у відсутності чіткого осмислення життя, смисловому його спустошенні, відсутності зв’язку між смислом і поведінкою у людини. Саме виходячи з відсутності чіткого розуміння зв’язку між смислом, мотивом і дією людина потрапляє в стан екзистенціального вакууму, де вона робить одне, цінне для нього – інше, а мислить він з цього приводу третє … Тобто, «виявлення» сенсу можемо вважати актуальною потребою кожної живої людини, необхідністю розуміти внутрішню послідовність свого життя, вміти бачити в ній важливе, цінне і «виявити його» в своєму житті.
Сенс, який виявляється
В моїй роботі сенс клієнт не знаходить, не шукає, а «виявляє». Різниця в феноменології – в тому, що стоїть за цим процесом і його проявляє. Коли людина шукає сенс, вона «іде на пошукову активність», розглядає те, що може виступати ресурсом індивідуальної життєдіяльності та організатором системи осмислення – Я, сім’я, робота, прекрасне, наука, розуміння людей, тощо. Пошук сенсу вимагає спеціальної «пошукової активності», яка включає певні етапи і результати, але, в будь-якому випадку, при цьому сам сенс має якусь «зовнішню характеристику».
«Виявлення» ж сенсу має зовсім інший феноменологічний контекст. Коли мова йде про «виявлення», особистість сенс не шукає, вона його «виявляє». Тобто мова йде не стільки про якусь спеціальну смислопошукову активність, скільки про зміщення локусу свідомості людини, її відчуження від себе і ситуації і «виявлення» сенсу там, де він був, але в прихованому вигляді. Це відбувається стрибкоподібно, тоді, коли зміщується локус свідомості людини. При цьому прихований сенс стає явним, зрозумілим, особистим для людини. Виявлення сенсу дає людині розуміння логічності життя, її наповненості, послідовності. І саме виявлення сенсу є важливим кроком до підвищення якості життя, першим результативним етапом вирішення внутрішньоособистісних і міжособистісних проблем.
Висновки.
Отже, в основі супроводу клієнтів лежить ідея про те, що їх максимально ефективна життєва діяльність можлива за умови віднаходження фундаментальної цінності та виявлення смислу у своєму житті. Це наближає людину до послідовного, обдуманого і логічного життя, а не існування. Коли життя клієнта стає осмисленим і підкореним фундаментальним цінностям то спостерігається цікавий ефект – вона не лише пізнає яким чином можливо вирішити багато життєвих проблем, але, більше, значна частина проблем для такої людини перестають бути власне проблемами з огляду на рівень її особистісного становлення.