- Емоційна саморегуляція: Як цього досягти?
- Робота з мускулатурою для досягнення саморегуляції
- Чи це ефективно?
- Висновок
Ми впевнені у тому, що регуляція власного емоційного стану дає позитивний ефект, оскільки дозволяє людині самостійно модифікувати свій емоційний стан, покращувати свої емоції та переживання. Навіть переживаючи негативні емоції, люди із розвиненими уміннями саморегуляції спроможні до результативного регулювання свого емоційного стану і тому можуть своєчасно отримати позитив від переживання травмуючи подій.
Емоційна саморегуляція: Як цього досягти?
Існує велика кількість вправ на розвиток умінь саморегуляції. Велику кількість із них я активно використовую у своїй практиці, і вони успішно допомагають клієнтам. Всі ці вправи мають схожу логіку, засновану на єдності фізичного та психологічного. Ідея саморегуляційних вправ полягає в тому, що за рахунок наявного зв’язку ми спочатку усвідомлюємо фізичні процеси, потім – їх зв’язок із психологічними фактами. І лише після цього ми підходимо до сутності вправ на саморегуляцію – за рахунок укріпленого і чітко усвідомленого зв’язку ми приступаємо до регуляції емоційного стану у зворотному порядку – від модифікації фізіологічних показників (наприклад, дихання) до модифікації емоційного стану. Тобто, більшість таких вправ має психофізичний характер.
Робота з мускулатурою для досягнення саморегуляції
Вважається, що самий простий, але доволі ефективний спосіб емоційної саморегуляції – розслаблення мімічної мускулатури. Навчившись розслабляти лицьові м’язи, а також довільно і свідомо контролювати їх стан, можна навчитися керувати і відповідними емоціями. Типова вправа представлена тут https://souldoctor.org.ua/blog/54. Чим раніше (за часом виникнення емоцій) включається свідомий контроль, тим більше ефективним він виявляється. Так, в гніві стискаються зуби, змінюється вираз обличчя. Виникає це автоматично, рефлекторно. Проте варто «запустити» питання самоконтролю («Чи слід стискати зуби?», «Як виглядає моє обличчя?»), і мімічні м’язи починають розслаблятися. Тільки необхідне попереднє тренування в розслабленні певних м’язових груп на основі словесних самонаказів. Вправи для релаксації м’язів обличчя включають завдання на розслаблення тієї або іншої групи мімічних м’язів (чола, очей, носа, щік, губ, підборіддя).
Суть їх – у чергуванні напруження і розслаблення різних м’язів, щоб легше було запам’ятати відчуття розслаблення за контрастом з напругою. Вправи виконуються за активної спрямованості уваги на фази напруги і розслаблення за допомогою словесних самонаказів, самонавіювання. У результаті багаторазових повторень цих вправ поступово у свідомості виникає образ свого обличчя у вигляді маски, максимально вільного від м’язової напруги. Після такого тренування можна легко по уявному наказу в потрібний момент розслабити всі м’язи обличчя.
Чи це ефективно?
Звісно це ефективно. Контроль м’язових рухів, реагування на емоційні прояви оточуючих людей згідно зі своїм бажанням, безсумнівно, виступають проявами емоційної саморегуляції. Робота з мімічними м’язами навчить нас навичкам регуляції свого психічного стану. Проте….
Не можна сказати, що такі навички і вправи дійсно сприятимуть комплексній саморегуляції. Оскільки сам процес саморегуляції – комплексний і включає в себе величезну кількість механізмів контролю, стримування чи ініціювання емоційних переживань. І говорячи про саморегуляцію емоцій реально, мова не йде просто про контроль мімічних проявів, а описана вправа засвідчує нам саме такий алгоритм. Коли ми говоримо про саморегуляцію як комплексну здібність людини то постає питання стосовно того, як же здійснити саморегуляцію емоційного стану на всіх рівнях.
Висновок.
Тобто, дана вправа ефективна і доцільна, проте навчить нас частині само регуляторного комплексу – контролю власних емоцій в процесі комунікації чи спільної діяльності. Для комплексного розвитку умінь саморегуляції необхідно здійснювати більш складну самоосвітню та само розвивальну діяльність. Таку діяльність я успішно впроваджую зі своїми клієнтами, сприяючи розвитку у них умінь регулювати власну поведінку і діяльність і досягати за рахунок цього вагомих результатів у житті.