- Пікові переживання та стан ізоляції
- Самозміна через отримання психологічної допомоги та стан ізоляції
- Висновки
Досягнення стану екзистенції та прийняття власної особистості реалізується в комплексній системі стосунків з оточуючими людьми. В такому контексті особливого значення набуває специфіка стосунків з близькими людьми, які переповнюють життя людини довірою та прагненням до більших висот. При цьому, особливо значимим для кожної людини виступає питання ізоляції від близької людини, переживання неможливості контактувати із нею, реалізувати систему глибинних і довірливих стосунків. Тож, яка роль стосунків із близькими людьми у наближенні людини до осягнення стану екзистенції?
Пікові переживання та стан ізоляції
Специфіку реалізації процесу самозміни людини я досліджую вже тривалий час. Вагомим здобутком у цьому було вивчення особливостей пікових переживань людини як ресурсу її само зміни, самоактуалізації (К.Милашенко, 2021). Пікове переживання – унікальне явище, яке відображає комплекс емоційних бурхливих реакцій відносно надмірно важливих для людини життєвих подій та сфер життя. Саме переживаючи емоції сильної модальності кожен із нас насичується сутністю життя та екзистенції. Вивчаючи роль пікових переживань у процесі само зміни людини я віднайшла, що вагомим аспектом при цьому є ставлення до проблеми ізоляції в стосунках із близькою людиною.
Самозміна через отримання психологічної допомоги та стан ізоляції
Тенденція, про яку йдеться в цій публікації, утворена двома групами семантичних конструктів досліджуваних – «самозміна у зв’язку з навчанням, психотерапією, практиками» та «втрата близьких людей». Виявлена тенденція відображає якісні зміни в сприйняття себе особистістю, наявні при цьому пікові переживання від процесу активної діяльності особистості. направленої на реалізацію свого потенціалу та зміни в сприйнятті себе, пов’язані з вимушеною ізоляцією особистості від її близьких, що обумовлена життєвими обставинами чи їх смертю.
Поєднання змінних у цій закономірності засвідчує вагомість пікових переживань, пов’язаних з рухом особистості у континуумі самозміни, коли до початку роботи, психотерапії, застосування духових практик, в стосунках з живими родичами, дітьми, що жили разом з батьками, особистість перебувала в одному стані, який можемо декларувати як вихідний стан. Після певних життєвих обставин (необхідності навчатися, стресу, смерті близьких, від’їзду дітей, тощо) особистість постала у ситуації невизначеності, коли наявні у неї ресурси не дають їй можливості повноцінно функціонувати у новій ситуації. Здійснюваний далі рух – навчання, психотерапія, робота, пристосування до життя без дітей, проходження етапів прийняття втрати близьких – відображає перебудову особистості, її направленість на повноцінне функціонування, реалізацію свого потенціалу, знаходження можливості відчути себе в екзистенції.
Результатом такого руху є самозміна: усвідомлення нового «Я», що набувається в процесі психотерапії, виконання роботи, пристосування до нових умов життя без близької людини, тощо. Поєднання таких змінних у тенденції (зміни в психотерапії та втрата близької людини) засвідчує вагомість для особистості більше глибинних механізмів особистісної перебудови у процесі самоактуалізації, ніж феноменологію аспектів самоактуалізації.
Висновки
Отже, визначено, що в процесі наближення людини до екзистенції вагому роль мають питання її само зміни в процесі психотерапії та ізоляції від близьких людей, що особливо актуально в умовах військових дій сьогодні в Україні. Відчуваючи ізоляцію від близької людини, неможливість здійснювати із нею близьке спілкування, кожна людина переживає виражені емоції, труднощі в стані ізоляції від необхідності бути зі своїм власним «Я» наодинці, хоча раніше такі стосунки були опосередковані діалогічною взаємодією з близькою людиною.
Під час консультування я з клієнтами завжди припрацьовую стан ізоляції, стан неможливості здійснювати постійні стосунки з близькою людиною. Саме акцентування на особливостях цього стану приводить людину до розуміння специфіки самотрансценденції, можливості самостійного перебування у часі і просторі.