- Пікові переживання та екзистенція
- Включення до близьких відносин як ресурс самоактуалізації та наближення до екзистенції
- Відповідальність як засіб подолання екзистенційної амбівалентності
- Висновок
Пізнання меж свого «Я», своєї власної особистості та наближення людини до стану пізнання екзистенції є тривалим та перманентним процесом. По суті, наближення до стану перебування в потоці та в екзистенції реалізується щодня, у багатьох поведінкових актах і виборах людини. Особливо важливими у цьому є сфери відносин із оточуючими людьми та усвідомлення своєї відповідальності, здатність її нести. Саме на перетині наших дій та поведінки інших людей стають максимально зрозумілими наші дії, сфера нашої відповідальності та пізнаються межі екзистенції.
Пікові переживання та екзистенція
Як зазначалося в першій частині публікації, пікові переживання відбивають найбільш глибинні та найважливіші сфери людського буття. Саме собою пікове переживання має у такому контексті подвійну природу. З одного боку, пікове переживання відбиває те, що для людини важливе. З іншого боку, сам процес «переживання пікового переживання» наближає людину до стану екзистенції. Саме переживаючи емоції сильної модальності кожен із нас насичується сутністю життя та екзистенції. По великому рахунку, у максимально модальних переживаннях – пікових переживаннях – і міститься перебування в екзистенції. У проведеному мною дослідженні я виявила безліч закономірностей впливу пікових переживань на процес пізнання екзистенції та самоактуалізації особистості (К.Милашенко, 2021 ).
Включення до близьких відносин як ресурс самоактуалізації та наближення до екзистенції
Така закономірність визначена мною з урахуванням ієрархічного кластерного аналізу описів досліджуваних. У цю закономірність входять такі теми із самоописів як «відновлення соціальних контактів», «страждання як цінність», «почуття себе щасливим, радісним, самореалізованим, гідним життя», «переживання здатності любити, включатися у відносини з партнером», «догляд» у відносинах із партнером». Зміст цієї закономірності охоплює семантику значимості соціальних контактів особистості, передусім, у вигляді відносин із близьким людиною, з партнером. Такі відносини, закономірно, мають велике емоційне навантаження та значущість для особистості, викликають у неї виражені пікові переживання у вигляді кохання, єдності, прихильності. Саме у відносинах з іншою людиною особистість, згідно зі змістом цієї закономірності, набуває можливості бути щасливою, осягнути екзистенцію, досягти ефективного діалогу зі своїм «Я» та навколишнім світом через стосунки з партнером. Лише будучи у відносинах, особистість набуває самодостатності, отримує радість, стає гідною життя. Тобто, як і в положеннях М.М. Бахтіна, діалог та спільне буття свого “Я” з іншим “Я” дає можливість відкрити особистості істинний зміст свого ” Я” і самореалізуватися.
Ця закономірність також містить і негативне емоційне забарвлення, що стосується страждання як цінності та важливості відновлення порушених, дисфункціональних відносин для особистості. Тобто, відносини з партнером є важливою даністю для екзистенційного розуміння світу і свого «Я», але значення цих відносин значно посилюється, коли вони були порушені або відсутні. Лише перебуваючи у стражданні, сприймаючи його як цінність при ізоляції від партнера (що сприймається як діалогічне «друге Я»), людина здатна дійсно оцінити зміст таких відносин, їхню значущість для своєї самоактуалізації.
Відповідальність як засіб подолання екзистенційної амбівалентності
Ця закономірність полягає в об’єднанні двох класів діагностичних даних «почуття відповідальності як прояв самотрансценденції» і «амбівалентність». Зміст цієї закономірності розкриває складний і багатогранний зв’язок між необхідністю особистості екзистенції поруч із свободою нести відповідальність як самоактуалізації і самоствердження у світі і постійною неоднозначністю, амбівалентністю і невизначеністю життєвого світу та особистісного простору. По суті, дана закономірність відображає важливість персонального екзистенційного вибору в самоактуалізації, коли особистість не має заздалегідь відомих варіантів розвитку подій (якщо А, то обов’язково буде Б), а отримує екзистенційну відповідальність, де розвиток подій не передбачений (якщо А то може бути і Б, і В, і Г…). Саме наявність цієї амбівалентності та невизначеності робить такий вибір людини екзистенційним. Цю закономірність можна вважати метазакономірністю вищого рівня, оскільки відповідальність та амбівалентність, поряд зі свободою та незалежністю, виступають метакатегоріями екзистенційного підходу у психології та філософії.
Висновок.
Для розуміння екзистенції та пізнання власного «Я» особливе значення має система комунікації людини, особливо відносин із партнером, де через стан діалогічності кожен із нас пізнає межі свого «Я». Саме розвитку діалогічності, її усвідомленню я приділяю велику увагу у своїх сесіях, спілкуючись із клієнтами. У мене розроблено велику кількість авторських технік розвитку діалогічності, які є ефективними і дозволяють людям бути успішними в житті, наблизитися до пізнання свого «Я».