Ми часто зустрічаємося з поняттям емоційного інтелекту у науковій чи публіцистичній літературі. Про нього дедалі частіше говорять, його дедалі частіше згадують на семінарах і тренінгах, це поняття повною мірою «увійшло» у наукове, а й у повсякденне використання. Проте лишаються кілька питань. По-перше, що таке емоційний інтелект? По-друге, чи потрібен він людині настільки, наскільки про нього говорять?
Потрібні емоції чи потрібен контроль?
У суспільстві проблема компетентності у розумінні і вираженні емоцій стоїть досить гостро, оскільки у ньому штучно насаджується культ раціонального ставлення до життя, втілений образ якогось еталона – незламного і ніби позбавленого емоцій супермена. Людина має бути стійкою і спокійною, завжди врівноваженою і непохитною в будь-яких життєвих ситуаціях. Тобто йдеться про якийсь ідеал «стоїка».
З іншого боку, суспільство демонструє орієнтацію на емоційну сферу, кажучи нам «потрібні нові емоції та нові переживання для успішного життя». І йдеться не про науку. Ви можете згадати як рясніють соціальні мережі гаслами «Лови момент», «Перебувай у моменті», «Головне в житті – накопичувати емоції», «Краще вкладення – вкладати в розвиток себе», «Мандруй та накопичуй емоції», тощо. Тобто, в сучасному суспільстві, емоції важливі для людини, і важливо розуміти які вони, що вони провокують, на що впливають.
Тобто йдеться про своєрідне культивування процесу позитивного емоційного накопичення, який, однак, необхідно стійко контролювати. Ось у цьому нам і «стане в нагоді» емоційний інтелект.
Визначення
Емоційний інтелект розглядається як підструктура соціального інтелекту, яка включає здатність спостерігати власні емоції та емоції інших людей, розрізняти їх використовувати цю інформацію для управління мисленням та діями. Емоційний інтелект фокусує увагу на пізнанні та використанні власних емоційних станів та емоцій оточуючих для вирішення проблем та регуляції поведінки (Liew, J., & Spinrad, T.L., 2022 ).
Поняття «емоційний інтелект» визначається як:
– здатність діяти з внутрішнім середовищем своїх почуттів та бажань;
– здатність розуміти відносини особистості, що репрезентуються в емоціях, та керувати емоційною сферою на основі інтелектуального аналізу та синтезу;
– здатність ефективно контролювати емоції та використовувати їх для покращення мислення;
– сукупність емоційних, особистих та соціальних здібностей, які впливають на загальну здатність ефективно справлятися з вимогами та тиском довкілля;
– емоційно-інтелектуальна діяльність.
Узагальнюючи дані визначення, можна відзначити, що індивіди з високим рівнем розвитку емоційного інтелекту мають виражені здібності до розуміння власних емоцій та емоцій інших людей, а також до управління емоційною сферою, що обумовлює більш високу адаптивність та ефективність у спілкуванні (Black, J., Kim , K., Rhee, S., Wang, K., 2019 ).
То чи потрібен емоційний інтелект?
Відповідь на це питання проста і зрозуміла. Звісно так. І мова не про те, що є багато теорій, які стверджують про його корисність. Мова про інше. Яку б позицію ми не приймали для себе – чи важливе вміння контролювати емоції, чи важливо бути емоційно виразним і накопичувати емоційний досвід – такий різновид інтелекту нам вкрай потрібний. Чому? Якщо ми вибираємо першу позицію сучасності, відповідно до якої важливо виявляти саморегуляцію, то в такому разі емоційний інтелект дає людині унікальний інструмент контролю своїх станів та переживань, забезпечує можливість керувати емоційними проявами, забезпечити цей контроль.
Якщо ж ми приймаємо другу позицію суспільства – про важливість емоційної різноманітності та накопичення емоцій – то важливим стає вміння сприйняти емоції, диференціювати їх прояви, «прожити» ці емоції. Адже тільки тоді вони стануть справді частиною нашого досвіду, частиною нашого Я. Саме перебування в моменті, відчуття себе в конкретному часовому відрізку і веде людину до розуміння екзистенції, єднання всіх аспектів її особистості.
Висновок.
Виходить, що емоційний інтелект потрібен незалежно від того, яку сучасну суспільну позицію ми приймаємо. На своїх сесіях я завжди приділяю увагу питанням контролю емоцій та їхньої різноманітності, покращенню здатності людини осягнути себе, свій емоційний світ. Саме у прийнятті себе в емоціях, у прийнятті свого емоційного стану міститься ключ до прийняття себе та конструювання свого життя. І цей ключ ми з клієнтами успішно знаходимо.