- Емоційний інтелект – що це?
- Із чого складається емоційний інтелект?
- Який зміст цих компонентів?
- Висновки
Сьогодні ми часто зустрічаємо поняття емоційного інтелекту, яке вживається і в науці, і в суспільному житті, і в публіцистиці. Це досить важливе явище, яке допомагає людині урізноманітнити своє емоційне життя, підвищити його якість та успішніше здійснювати міжособистісну взаємодію. Але часто виникає питання відносно того, що саме розуміється під емоційним інтелектом та його складовими. Адже тільки з’ясувавши структуру та складові компоненти явища ми можемо повною мірою пізнати його суть.
Емоційний інтелект – що це?
Поняття «емоційний інтелект» визначається як: здатність діяти з внутрішнім середовищем своїх почуттів та бажань; здатність розуміти відносини особистості, що репрезентуються в емоціях, та керувати емоційною сферою на основі інтелектуального аналізу та синтезу; здатність ефективно контролювати емоції та використовувати їх для покращення мислення; сукупність емоційних, особистих та соціальних здібностей, які впливають на загальну здатність ефективно справлятися з вимогами та тиском навколишнього середовища; емоційно-інтелектуальна діяльність (І. Андрєєва ).
Із чого складається емоційний інтелект?
Відповідно до останньої моделі, емоційний інтелект включає такі ментальні здібності:
– усвідомлена регуляція емоцій;
– розуміння (осмислення) емоцій;
– асиміляція емоцій у мисленні;
– розрізнення та вираження емоцій.
Який зміст цих компонентів?
Усвідомлена регуляція емоцій. Емоціями неможливо керувати прямо, проте це можна зробити опосередковано через об’єкт, потребу, знак. Початковий момент управління почуттям – це розщеплення монолітного недиференційованого афекту (Я-почуття) на суб’єкта і його почуття, точніше кажучи, це вичленування почуття як окремого об’єкту, а не властивості зовнішнього світу («Я відчуваю страх, задоволення», а не «Світ страшний чи приємний»). Наступний етап управління емоціями полягає у розширенні або обмеженні потоку емоційної інформації, наприклад, за допомогою контролюючих думок (Robazza, C., & Ruiz, M. C., 2018 ).
Хоча багато аспектів регуляції настрою виникають автоматично, певний метадосвід емоційних станів усвідомлюється, і він відкритий для дослідження. Метадосвід переживання настроїв, що склався як результат узагальнення багатьох ситуацій (які настрої типові, які ні; які настрої розуміються, які ні), забезпечує людину даними для побудови імпліцитної теорії про ті ситуації, які можуть викликати певні настрої.
Розуміння емоцій. Переживання емоції та її називання (визначення) є різними феноменами, які можуть бути емпірично розрізнені, що має важливе значення для емоційного досвіду суб’єкта та для його поведінки. Називання (визначення) емоції сприймається як результат конструктивних процесів, які трансформують перцептивні переживання у внутрішній досвід, модифікуючи їх. У зв’язку з цим можна навести три основні функції емоцій: закріплення досвіду, міжособистісна комунікація, емоційна експресія.
Розрізнення та вираження емоцій. Розрізнення емоцій пов’язане з можливостями їхнього вираження. З еволюційної погляду важливо, щоб люди мали змогу диференціювати як власні емоції, так і емоції оточуючих. Такі перцептивні можливості забезпечують успішну міжособистісну кооперацію. Опанування мовою емоцій вимагає засвоєння загальноприйнятих у культурі форм їхнього вираження, і навіть розуміння індивідуальних проявів емоцій в людей, із якими людина живе і працює. Проте розрізняти емоції важче, ніж висловлювати.
Висновки
У структуру емоційного інтелекту входять здібності до усвідомленої регуляції емоцій; розуміння (осмислення) емоцій; асиміляції емоцій у мисленні; розрізнення та вираження емоцій.
Узагальнюючи, можна назвати такі чинники труднощів у розумінні індивідуальних відмінностей емоцій інших людей: зосередженість на особистості, що призводить до нездатності помічати і правильно оцінювати емоційний стан інших; почуття власної переваги; почуття тривоги, пов’язане з емоціями інших людей або власними (тривога спонукає уникати всього того, що могло б викликати емоції); якась вигода від нерозуміння емоцій інших людей.
Такі проблеми часто не усвідомлюються самою людиною і, виходячи з нестачі умінь емоційного інтелекту, вона переносить відповідальність на інших, навколишній світ, постійно звинувачуючи когось чи ситуацію в житті. Я вважаю такий підхід непродуктивним. Найбільш продуктивним варіантом є повне пізнання себе, у всіх позитивних і негативних характеристиках, що й веде до осягнення власного пропріуму, можливості якісно жити і спілкуватися, віднаходити нові рівні взаємодії із зовнішнім світом і прийняття себе. Важливим аспектом у цьому є і опрацювання емоційного інтелекту, який дає людині можливість зрозуміти та прийняти емоції, які вона відчуває. Таку логіку я закладаю у всі свої консультації та сесії. Кожен клієнт, зустрічаючись зі світом своїх емоцій, знаходить себе, своє різноманіття, наближається до свого істинного «Я», а головне – стає більш продуктивним у житті.