Останнім часом тема емоційного інтелекту набула широкої популярності у дослідженнях як вітчизняних, так і зарубіжних учених. Все частіше в літературі з’являються дані про особливості емоційного інтелекту тієї чи іншої категорії опитаних, його значення в житті людини та зв’язки з іншими психологічними феноменами. Встановлено, що високий емоційний інтелект допомагає збалансувати емоції та розум, відчути внутрішню свободу та відповідальність за себе, усвідомити власні потреби та мотиви поведінки, рівновагу, а також скоригувати стратегію власного життя. Але в чому ж суть емоційного інтелекту? Він належить до сфери внутрішніх психічних явищ, чи до сфери міжособистісної взаємодії?
Структура емоційного інтелекту.
Структурне утворення емоційного інтелекту відбиває його функціональність. Тобто через компоненти, виділені в ньому, ми можемо побачити корисні та значущі функції, які має емоційний інтелект.
У структурі емоційного інтелекту Р. Бар-Он (при нажатии на фамилию должна активизироваться ссылка ) виокремлює п’ять основних його компонентів, які в свою чергу складаються з п’ятнадцяти факторів:
– внутрішньоособистісна сфера – здатність розуміти себе та управляти собою, що включає самоаналіз∕усвідомлення себе (здатність усвідомлювати свої почуття, їх причину, а також вплив власної поведінки на інших), асертивність (здатність ясно виражати свої думки та почуття, мати власну позицію та відстоювати її), незалежність (здатність до саморегуляції та самоконтролю, впевненість у своїх силах), самоповага (здатність визнавати свої слабкі та сильні сторони, вміння сприймати себе позитивно не зважаючи на недоліки) та самоактуалізація (здатність усвідомлювати свій потенціал та бути задоволеним своїми досягненнями в роботі та особистому житті);
– міжособистісна сфера – здатність взаємодіяти та знаходити спільну мову з іншими, що включає емпатію (здатність розуміти те, що відчувають та думають інші; здатність бачити світ очима іншої людини), соціальну відповідальність (здатність продуктивно взаємодіяти з іншими), міжособистісні стосунки (здатність встановлювати та підтримувати стосунки, які є взаємовигідними, орієнтованими на двосторонню віддачу та отримання, а також яким притаманна емоційна близькість);
– сфера адаптивності – здатність бути гнучким та реалістичним, вміння вирішувати проблеми по мірі їх надходження; включає оцінку дійсності (вміння бачити речі такими, якими вони насправді є, а не такими, якими б хотілося їх бачити або ж навпаки, якими людина побоюється, що вони можуть бути), гнучкість (здатність пристосовувати свої почуття, думки та дії до мінливих умов), вміння вирішувати проблеми (здатність визначити проблему, а потім знайти її слушне рішення та застосувати його);
– сфера вміння вийти зі стресу – здатність витримувати стрес та контролювати свої імпульси; включає здатність залишатися спокійним∕толерантність до стресу (здатність залишатися спокійним та зосередженим, конструктивно протистояти несприятливим подіям та конфліктним емоціям, не відступаючи) та здатність стримати порив до миттєвої дії∕контроль імпульсів (здатність протистояти або відстрочити намір виконати певну дію);
– сфера загального настрою – здатність підтримувати реалістичну позитивну установку∕оптимізм (зберігати реалістично позитивне ставлення, особливо за несприятливих умов) та щастя (бути задоволеним життям, насолоджуватися собою та іншими, відчувати цікавість та ентузіазм в різних ситуаціях).
Емоційний інтелект – і індивідуальний, і міжособистісний.
Така складна та різноманітна структура емоційного інтелекту відбиває його унікальний характер. Одночасно, емоційний інтелект є унікальною здатністю людини пізнати сутність свого внутрішнього світу та впорядкувати його, внести логіку у свій внутрішній світ. Він дає можливість упорядкувати своє «Я» пізнати всі його феноменологічні прояви через диференціацію та ухвалення свого пропріуму, досягнення самості. Усвідомлюючи свої емоції людина осягає стан екзистенції, набуває орієнтації на теперішнє, наближаюся до онтопсихологічних витоків існування (А.Ленгле).
У той же час, емоційний інтелект, як ми бачимо з його структури, має важливий міжособистісний компонент. Він забезпечує розуміння емоцій інших людей, їх диференціацію, можливість модифікувати свою поведінку відповідно до отриманого досвіду взаємодії. Виходить, що емоційний інтелект не просто індивідуальна властивість, а індивідуальна властивість, що походить з міжособистісного середовища, і задає напрямок поведінки в цьому середовищі.
Саме через емоційний інтелект особистість приходить до пізнання себе та своїх можливостей, що реалізується в успішних контактах з оточуючими людьми.
Висновки.
Внутрішній світ людини досить багатогранний, сповнений емоцій і часто прихований від самої людини. Перебуваючи в такому невіданні люди часто помиляються і приймають непродуктивні рішення, які ускладнюють їхнє життя.
Важливим моментом знаходження променя світла у такому невіданні є розширення сфери умінь у сфері емоційного інтелекту, із якими постійно працюю у своїй практиці. Я впевнена, що кожен клієнт здатний пізнати свій внутрішній світ, успішно усвідомити свої емоції та переживання. І саме це наблизить його до пізнання своєї неповторності та дасть можливість перебувати в ситуації тут і зараз. А будучи в такій позиції, кожна людина стане успішною та результативною в житті.