- Емоційний інтелект – між думками та емоціями.
- Структура емоційного інтелекту.
- Емоційний інтелект – єдність мислення та емоцій
- Висновок.
Сьогоднішня наука рясніє різноманітними термінами, які відображають багатоваріантність проявів афективної та когнітивної сфери людини. Ми часто зустрічаємо поняття інтелекту, когнітивних здібностей, когнітивних стилів, метакогнітивної компетентності, які типово протиставляються афективним процесам. Чому ж вони протиставляються? Все дуже просто. Адже це різні модуси поведінки та усвідомлення людини. Когнітивний модус відображає раціональне начало, обдумані вчинки, формування та реалізацію логіки поведінки, її цілісної лінії. Іншими словами це начало «яке думаюче». Емоційний модус відбиває афективне начало, емоційні реакції, орієнтацію на чуттєву сферу. Це начало «відчуваюче». Яким же виходить емоційний інтелект, якщо він поєднує в собі ці два ці начала?
Емоційний інтелект – між думками та емоціями.
Явище емоційного інтелекту – неоднозначне та цікаве. За своєю суттю емоційний інтелект – багатокомпонентне психологічне утворення, що відображає здатність людини успішно та результативно ідентифікувати емоційні стани, диференціювати та контролювати їх, провокувати їхню появу у себе та інших людей. Тобто емоційний інтелект – різноманітне та комплексне явище.
Структура емоційного інтелекту
Він має власну структуру, яка по-різному пояснюється вченими.
Компонентами емоційного інтелекту згідно з поглядами Дж.Мейєра, П.Селовея, Д.Карузо є:
1) сприйняття, оцінка та вираження емоцій:
– здатність ідентифікувати свої емоції щодо власного фізичного та психологічного стану;
– здатність ідентифікувати емоції щодо фізичного та психологічного стану іншої людини;
– здатність точно виражати емоції та висловлювати потреби, пов’язані з цими переживаннями;
– здатність розрізняти точне та неточне, правдиве та хибне вираження переживань;
2) використання емоцій для підвищення ефективності мислення:
– здатність спрямовувати мислення у певному напрямі, орієнтуючись на відчуття, що асоціюються з об’єктами, подіями та іншими людьми;
– здатність викликати або вміння подолати яскраві емоції для стимулювання певних суджень та спогадів про переживання;
– вміння використовувати коливання настрою, розширення різноманіття можливих точок зору; здатність інтегрувати викликані настроєм теорії;
– здатність використовувати емоційні стани для сприяння вирішенню проблем та завдань;
3) розуміння та аналіз емоційної інформації:
– здатність розуміти яким чином взаємопов’язані різні емоції;
– здатність сприймати причини та наслідки переживань;
– здатність інтерпретувати складні переживання, такі як емоційні «суміші» та суперечливі емоційні стани;
– здатність розуміти та припускати ймовірність зміни емоцій;
4) регуляція емоцій:
– здатність бути відкритим для переживань, як приємних, так неприємних;
– здатність контролювати та розмірковувати про емоції;
– здатність свідомо залучати емоції чи відволіктися від емоційного стану залежно від його суб’єктивної інформаційності чи користі;
– здатність керувати як власними емоціями, так і емоціями інших.
Емоційний інтелект – єдність мислення та емоцій
Як видно зі структури емоційного інтелекту – це складне явище, в якому органічно переплітаються розумові та емоційні процеси. Явище емоційного інтелекту унікальне, оскільки дозволяє подолати класичне протистояння раціонального та ірраціонального, афективного та когнітивного.
Але не лише у структурних компонентах цього явища простежується такий зв’язок.
Вся найпотужніша єдність емоційного і раціонального осягається з погляду екзистенційної психології (Милашенко К., Лавріненко В., 2019 https://periodicals.karazin.ua/psychotherapy/article/view/14423 виділити треба ці призвища і при натисканні повинно зреагувати гіперпосилання на сайт). У цьому підході особистість сприймається як унікальна, єдина, самоорганізована і цілісна сутність. Осягнення свого «Я» і наближення до екзистенції якраз і відображає можливість людини інтегрувати свої когнітивні процеси та переживати емоції повною мірою. Тобто з погляду екзистенційної психології емоційний інтелект є феноменологічним проявом єдності особистості, її здатності бути цілісним утворенням, яке функціонує за закономірностями єдності.
Висновок.
Саме такий підхід до розуміння сутності особистості я кладу в основу свого психологічного консультування. Розглядаючи людину як унікальний витвір, завдання якого пізнати себе у всій багатогранності, поринути у свій власний внутрішній світ, я з кожним клієнтом успішно підходжу до вирішення його проблем. Усвідомлення і опрацювання єдності особистості, розуміння її внутрішнього «Я» дає можливість повною мірою функціонувати, реалізовувати свій потенціал.