Рано чи пізно до кожного з нас приходить відчуття закоханості. І тільки лише одиницям в усьому світі підвладно пізнати почуття справжнього кохання. Що означає психологія любові і відносин? Що варто розуміти під цим почуттям, а які відносини можна називати лише короткочасною закоханістю? Ці питання є дуже складними, але від цього, ще більше цікавими.
Що є ми називаємо любов’ю?
Любов часто визначають як інтенсивне, напружене почуття, фізично обумовлене сексуальними потребами і таке, що виражається в прагненні бути з максимальною повнотою представленим своїми особистісно-значущими рисами в житті іншого так, щоб будити в ньому у відповідь прагнення тієї ж інтенсивності. По суті таке розуміння любові відображає її орієнтацію на бурхливий перебіг емоційних процесів та емоційний обмін між партнерами.
Види любові
Джон Алан Лі виділив три основних види любові, що виникають між чоловіком і жінкою.
Прагма – спокійне, приземлене почуття. Такі відносини часто називають «любов’ю за розрахунком». Причому мова необов’язково йде про користь. Прагматики швидше керуються звичайною життєвою мудрістю. Для них властиво ставлення до шлюбу швидше як до загального бізнесу, ніж прагнення до яскравих романтичних переживань. Велике значення надається виконанню взятих на себе зобов’язань один перед одним.
Манія – любов-одержимість, любов-залежність. В основі почуттів лежить ревнощі і пристрасть. Можна сказати, що люди, які схиляються до такого виду любові, живуть в тривожному очікуванні появи проблем у взаєминах. А якщо вони відсутні, самі ж їх і створюють. Наприклад, жінка постійно закохується в одружених або з іншої причини недоступних чоловіків. Тому що перешкоди для вираження любові створюють необхідну її темпераменту напругу емоцій.
Агапе – безкорислива, самовіддана любов, безмежна відданість коханій людині. На першому місці – турбота про добробут партнера навіть на шкоду власним інтересам і потребам. Людина, яка схиляється до такого типу любові, може бути щаслива, якщо її партнер вміє цінувати її жертовну натуру і не перетворюється на егоїста.
Справжня любов включає в себе всі три вище перерахованих прояви почуттів. Так як кожен з аспектів важливий для вибудовування і розвитку відносин. Справжня закоханість завжди знаходить своє вираження у фізичній пристрасті. Причому потяг досягає такої сили, що кохана людина стає єдиним можливим джерелом повноцінного сексуального задоволення.
Любов: емоційне налаштування
Справжня любов також проявляється в активній зацікавленості в щасті і розвитку того, кого ми любимо. Закохані люди часто відносяться до партнера як до дитини, яку хочеться радувати, балувати і захищати від негараздів і печалей. Причому бажання віддавати не супроводжується жалем з приводу витраченого часу, енергії, грошей. Люблячий чоловік не потребує компенсації у вигляді відповідної турботи, оскільки сам стан закоханості дає йому необхідне енергетичне підживлення.
Любов: права і обмеження
Незважаючи на цей факт, в суспільстві поширена помилка, що любити – означає, програти, значить, завжди отримувати менше, ніж віддаєш в стосунках. Що вигідніше бути коханим, ніж любити самому. Однак як стверджує психологія любові, для по-справжньому закоханої людини віддавати в стосунках так само приємно, як і брати. Якщо ви відчуваєте щось інше, можливо, ви не більше ніж захоплені.
Висновок.
І нарешті, любов завжди породжує відчуття відповідальності. Відповідальності за долю людини, з якою ми пов’язуємо своє життя, відповідальності за збереження добрих і щирих почуттів один до одного. Любов неможлива без поваги до почуттів коханої людини, її гідності. При прийнятті рішень, які зачіпають інтереси коханого, його думка обов’язково враховується і є вирішальною.
Разом із тим, в любові, як я завжди наголошую у своїх консультаціях клієнтам, завжди залишається місце для самодостатності кожного із партнерів. Кожен із учасників стосунків залишається самодостатнім і незалежним, спроможним до повноцінного і незалежного функціонування (https://youtu.be/KSlkMNh5Um8). Саме в умовах поєднання двох самодостатніх особистостей можливі щирі прояви почуття любові, а не маніпуляції у стосунках, не орієнтації виключно на реалізацію своїх прагнень.