Повсякденне життя людини постійно пропонує їй різноманітні ситуації, на які вона реагує різними формами емоційних переживань – радістю, інтересом, злістю, задоволенням, гнівом, огидою, тощо. Саме для формування ставлення до навколишнього світу потрібні емоції. Але часто буває так, що надмірно важливі події викликають у нас надмірно сильні емоції, які можуть заважати нам жити повним життям. Навіть якщо вони позитивні та бажані. У такому разі ми й говоримо про емоційну саморегуляцію.
Що таке емоційна саморегуляція?
Управління емоціями або емоційна саморегуляція – складний процес комплексного управління емоційними станами, переживаннями та емоційною сферою загалом.
Проте, емоційна саморегуляція не є дискретним процесом. Вона входить до широкого спектру механізмів комплексної саморегуляції людини, яка розглядається як складно організована система із постійним обміном енергії. Вирізняють різні рівні саморегуляції людини – енергетичний, емоційно-вольовий, мотиваційний, особистісний. Вони дуже тісно пов’язані між собою і утворюють єдність (Carolina Guedes, Tiago Ferreira, Teresa Leal & Joana Cadima, 2022 https://www.tandfonline.com/doi/abs/10.1080/10888691.2022.2045200 – при натисканні на ці прізвища має бути посилання на це джерело в інтернеті). Особливість у тому, що успішність саморегуляції на всіх рівнях призводить до успішної саморегуляції у сфері емоцій.
Які результати успішної саморегуляції?
За підсумками саморегуляції емоційних станів досягаються три основні ефекти:
– заспокоєння – зниження інтенсивності емоцій та зняття напруги;
– відновлення – ослаблення проявів емоційної втоми;
– активізація – підвищення емоційного та фізіологічного тонусу.
Використовуючи ефективну саморегуляцію, людина по черзі використовує певні механізми і досягає потрібного їй емоційного та фізіологічного стану (Cañabate D, Santos M, Rodríguez D, Serra T, Colomer J., 2020 https://www.mdpi.com/2227-7102/10/8/208#cite – при натисканні на ці прізвища має бути посилання на це джерело в інтернеті).
Методи саморегуляції
Існує безліч методів емоційної саморегуляції, які можна розділити на такі групи:
1) фізичні та фізіологічні (антистресове харчування, фіторегуляція, фізична підготовка);
2) психофізіологічні (адаптивне біоуправління з біологічним зворотним зв’язком, прогресивна м’язова релаксація, аутогенне тренування, систематична десенсибілізація, різноманітні дихальні техніки, тілесно орієнтовані техніки, медитація);
3) когнітивні (нейро-лінгвістичне програмування, когнітивні та раціонально-емотивні техніки А. Бека та А. Елліса, методи саногенного та позитивного мислення, парадоксальна інтенція);
4) особистісні (метод психосинтезу субособистостей Р. Асаджіолі, гештальт-техніки усвідомлення потреб, особистісна самоорганізація часу життя; методи оптимізації сну та аналізу сновидінь (гештальт-техніки, онтопсихологічні техніки, техніки усвідомлених сновидінь).
Є інші класифікації методів саморегуляції.
Як показує практика, успішним та тривалим ефектом характеризуються техніки онтопсихологічної школи, що дозволяє не просто знизити прояви емоційного дискомфорту. Ці техніки, що використовуються мною, призводять до повного усвідомленого існування особистості, розуміння її Person і активного її включення в життєву активність. Саме процес пізнання, усвідомлення та прийняття особистості у всіх її проявах є відправною точкою у побудові ефективної системи саморегуляції людини.
Висновок
Емоційна саморегуляція є вкрай важливою, але її складно здійснювати. Цьому важливо навчитися, щоб почуватися повноправним «господарем» свого життя. Якщо Вам складно забезпечити собі необхідний рівень саморегуляції та Ваші емоції ускладнюють Вам життя, викликаючи роздратування, Ви можете впевнено звернутися до мене за допомогою. Ми успішно попрацюємо над емоційною сферою та навчимося приймати себе та гармонійно виявляти свої емоції.