Пародоксальна інтенція. Використання аспектів логотерапії

Пародоксальна інтенція. Використання аспектів логотерапії

  1. Парадоксальна інтенція
  2. Суть проблем
  3. Реалізація парадоксальної інтенції
  4. Висновок

У своїй практиці я використовую велику кількість різноманітних методів, що доводять свою ефективність та результативність. Суттю консультативної та терапевтичної роботи, за винятком підвищення рівня життя клієнта та вирішення його проблем, виступає формування у нього орієнтації на прийняття свого «Я», усвідомлення себе в стані екзистенції. З цією метою я використовую різні методи та техніки, наприклад, аналізу Person, метод дерефлексії, медитації і т.д.

Особливо цікавим та результативним виступає метод парадоксальної інтенції.

Парадоксальна інтенція

Метод парадоксальної інтенції, вперше запропонований творцем концепції логотерапії Віктором Франклом 1929 року, був докладно описаний ним 1939 року.

Франкл звертає увагу на те, що специфічна фізична або поведінкова реакція людини, що повторюється в певних ситуаціях, на те може бути спрогнозована нею вперед.

Суть проблем

Знаючи свої проблеми, люди роблять все можливе, щоб не демонструвати їх публічно. Так агорафоби, побоюючись непритомності намагаються не виходити з дому, ті, які які страждають від тремору або підвищеного потовиділення і люди, які відчувають страх почервоніти, уникають опинятися в центрі уваги великих груп людей.

Формується хибне коло зворотного зв’язку, розірвати який самостійно людина не може. Без допомоги психотерапевта стан прогресує і закінчується важкими неврозами.

Незалежно від специфіки фобії та ступеня залежності від неї, метод терапії парадоксальної інтенції використовує залізний принцип: щойно людина залишає свої спроби боротися зі своїм страхом і діє від протилежного, вона розриває порочне коло залежності. Це автоматично призводить до послаблення дії, а згодом і повного позбавлення від симптому, що атрофується.

Ключем до зцілення стає особиста залученість людини до осмисленої діяльності, на противагу невротичній зосередженості на симптомі у хворобливому стані, що стимулює його повторення та закріплення. Іншими словами, людина переносить себе зі світу емоцій, прогнозованих проблем у світ логіки та фактів, що підтверджуються власним досвідом.

Швидкість закріплення стійкого терапевтичного ефекту за повної відсутності нової обтяжуючої симптоматики під час лікування методом парадоксальної інтенції спростовує один із постулатів класичного фрейдизму, стверджує, що і стійкість результату лежить у прямій залежності від тривалості терапевтичного впливу.

Реалізація парадоксальної інтенції

Ситуація або дія, що викликає у пацієнта побоювання, перестають сприйматися як зовнішня непрогнозована сила. Познайомившись зі своїм страхом і усвідомивши, що саме страх симптому, а не сам симптом є головною причиною його залежності, людина розлучається з тривожним станом постійного очікування невідомого і природним чином нормалізує свої стани і реакції.

Перебуваючи в стані ноогенного неврозу, людина безперервно намагається пояснити те, що відбувається, знайти прихований у ньому сенс. Використання здатності людини до самоусунення дозволяє логотерапевту переключити увагу пацієнта з області емоцій на область смислів.

Метод виявляється надзвичайно ефективний при неврозах, коли виявляються такі характерні патерни поведінки чи реагування:

1. Тривожний чи дратівливий людини симптом викликає побоювання, що у самий невідповідний момент він знову повториться. Гостро відчуття занепокоєння і тривоги, пов’язані з очікуванням ймовірного повторення симптому з часом переростає у фобію, яка стає спусковим гачком нових випадків повторення. Коло замикається і з кожним черговим підтвердженням побоювань людини фобія посилюється.

2. Той, хто страждає на обсесивний невроз, повністю поглинений своїми «обсесивними» станами – нав’язливими уявленнями, але не заганяє їх якомога глибше, а навпаки, намагається протидіяти і придушити, що, знову ж таки, сприяє накопиченню нервової напруги. Як і першому випадку, пацієнт перебуває у замкнутому колі з нескінченних тривог і нав’язливих станів і на тлі втрати сенсу життя та відсутності мети. Таких пацієнтів може переслідувати панічний страх викинутися з вікна, страх утоплення, страх убити когось із близьких ножем, що лежить на столі, тощо.

3. Реакція сексуального невротика, що має на меті продемонструвати, залежно від статі, стійкість потенції або здатність переживати оргазм. Вони забувають у тому, що це реакції – лише вторинний продукт стосовно більш значних цінностей людини. У результаті чим яскравіше проявляється прагнення проявити себе ідеальним сексуальним партнером і отримати задоволення заради задоволення, тим менше шансів досягти цих цілей.

Суть методу парадоксальної інтенції

Парадоксальна інтенція В. Франкла побудована на тому, що людина повинна захотіти, щоб здійснили те, чи щоб вона сама здійснила те, чого вона так боїться. При цьому парадоксальна пропозиція повинна бути сформульована по можливості в гумористичній формі . Інтенція (від лат. Intentio – “прагнення”, “увага”) – внутрішнє прагнення, намір, спрямованість свідомості на який-небудь предмет або явище . Парадоксальна інтенція – це прагнення зробити навпаки, перевернути намір навпаки (https://www.youtube.com/watch?v=JsshGEaBayo  )

Наявність такого методу полягає не тільки в зміні погляду пaцієнтa нa свою фобію, але й у зaміні звичайної реaкції “ігнорування” інтенційними зусиллями, але тaкож у тому, щоб використовувати, нaскільки можливо, почуття гумору. Воно допомагає пацієнту змінити ставлення до симптому, дaє йому можливість дистaнціюватися від нього, відокремити себе від неврозу. … Якщо підвести пaцієнтa до того, щоб він припинив заперечувати прояви симптомів, які не намагався побороти і навіть намагався посилити їх, то симптоми зникають і більш не турбують клієнта [8, с. 243]. Фaктично, сенс використання пaрaдоксaльної інтенції полягає в тому, щоб допомогти пацієнтові відокремити себе від неврозу, сміючись нaд ним.

Парадоксальна інтенція В. Франкла допомагає навіть у важких і хронічних випадках, причому і тоді, коли лікування триває недовго. Страх є біологічною реакцією, що дозволяє уникати тих ситуацій, які страх визначає як небезпечні. Якщо хворий буде сам шукати ці ситуації, навчиться діяти “повз” страху, то останній поступово зникне, ніби “атрофується” від бездіяльності.

Висновок.

Метод парадоксальної інтенції є одним із найефективніших і найрезультативніших у консультативній практиці та терапії, оскільки дозволяє клієнту пропрацювати його травматичний досвід у «польових умовах», наближаючись до ситуацій, які викликають у нього травматичні реакції. Використовуючи такі методи у своїй практиці, я домагаюся реального успіху, реального результату, про що свідчать позитивні відгуки клієнтів щодо розвитку у них навичок усвідомлення свого життя, вирішення життєвих питань.