- Пікове переживання і самоствердження
- Пошук смислу як аспект осягнення екзистенції
- Прийняття іншого – шлях до екзистенції
- Висновки
Вагомим аспектом нашого життя виступає його осмисленість, віднаходження смислових опор свого життя і діяльності. При цьому, залежно від того, наскільки чітко та однозначно ми усвідомлюємо свої житті смисли та цінності, формується лінія поведінки людини, яка може бути чіткою та послідовною, або може мати фрагментарний характер і бути не послідовною. Наявність у людини чіткої смислової системи формує у неї таке бачення свого життя, згідно з яким кожна людина може діяти чітко, послідовно, логічно, а всі її дії і слова сходяться в єдину смислову лінію.
Пікове переживання і самоствердження
Специфіку осягнення екзистенції людини я досліджую постійно. Вагомим здобутком у цьому було вивчення особливостей пікових переживань людини (К.Милашенко, 2021 ). Саме собою пікове переживання має у такому контексті подвійну природу. З одного боку, пікове переживання відбиває те, що для людини важливе. З іншого боку, сам процес «переживання пікового переживання» наближає людину до стану екзистенції. Саме переживаючи емоції сильної модальності кожен із нас насичується сутністю життя та екзистенції. Під час аналізу пікових переживань досліджуваних мною виявлено ряд закономірностей.
Пошук смислу як аспект осягнення екзистенції
Однією із закономірностей, які я виявила під час досліджування було те, що вагомим шляхом пізнання екзистенції є пошук смислів особистості, який має завжди дієвий характер. Така закономірність утворена семантичними конструктами із самоописів – «активізація смислопошукової активності», «пікові переживання, пов’язані з вищими інстанціями», «допускати свободу у переживанні емоцій», «бажання уникнути складної долі із життя іншої людини», «почуття довіри до людей», «почуття суму, болю, співчуття до людей зі складною долею», «прийняття людини цінною такою як вона є». Ця закономірність охоплює широкий спектр взаємопов’язаної тематики так званих гуманістичних цінностей особистості – пізнання абсолютного, співчуття до оточуючих, їх безоціночного прийняття, гуманістичного ставлення, тощо. Фактично мова йде про віднаходження смислу людського життя та екзистенції через прийняття особистості в її самобутності, сукупності усіх позитивних і негативних характеристик. При цьому, процес сприйняття особистості підкорюється процесу вільного вираження емоцій і неодмінно супроводжується зацікавленістю питаннями організації життя, укладу життя та його сутності.
Прийняття іншого – шлях до екзистенції
Особливу роль при осягненні смислу життя та досягнення трансценденції відіграють прийняття особистості іншого (що виступає як результат внутрішнього діалогу та діалогічності людини зі світом), довіра та співчуття до людей. Прийняття людини як особистості реалізує феноменологічну орієнтацію особистості, що самоактуалізується, на прояви трансценденції, прийняття даності, частиною якої ця особистість і виступає. Співчуття як вагоме пікове переживання в процесі пізнання екзистенції представляє глибинне переживання особистості, пов’язане з психологічним включенням у світ переживань іншого, забезпечуючи ефективний психологічний контакт і діалог. Саме через співпереживання особистість знаходить широкий спектр емоцій і переживань, що є в її житті, але не виникають в її психіці, а є особливою формою діалогічного стосунку, результатом взаємодії з іншим «Я». Переживаючи їх разом, особистість ніби привласнює такі емоції собі, а їх піковий характер підкреслює вагомість даного процесу в самоактуалізації.
Зворотній процес відбувається з довірою до іншої людини. Якщо у співчутті особистість одразу приймає емоції і переживання іншого як даність, насичується ними, то в довірі навпаки – висуває своє орієнтацію на довіру до іншого, надаючи йому своє позитивне особистісне ставлення. Звернення до вищих інстанцій не виступає окремою темою для досліджуваних, а фігурує в контексті розкриття людиною своїх емоцій, співчуття до оточуючих, тощо.
Висновки.
Отже, вагомим аспектом покращення функціонування людини виступає пошук смислу життя, встановлення у себе чіткої системи смислової активності як основи власних дій і вчинків. Маючи таку систему людина більш ефективна та дієва у стосунках, спроможна до реалізації свого потенціалу, може ефективно і результативно самостверджуватись у своєму житті. Становленню цілісної та психологічно зрілої системи смислів я завжди приділяю увагу на своїх сесіях, коли ефективно будую для людини унікальну можливість діяти згідно зі своїм внутрішнім покликом.