- Механізми психологічного захисту від страху смерті
- Техніки роботи зі страхом смерті
- Техніка саморозкриття в роботі зі страхом смерті
- Техніка “Ідентифікація механізмів психологічного захисту”
- Техніка “Нагадування про недовговічність (тлінність) існування”
- Висновок
Страх смерті є одним із базових страхів в людському житті, оскільки заснований на об’єктивному розумінні кінцевості та вичерпуваності людського існування. Психотерапія тривоги і страхів, пов’язаних зі смертю, є складним завданням для психотерапевтів. Найбільш вдало із цією задачею справляється екзистенційна психотерапія.
Механізми психологічного захисту від страху смерті
І. Ялом виділив у дорослих людей два головних механізми захисту від тривоги, що пов’язані зі смертю: віра у свою виключність та віра в спасителя.
- 1. Віра у свою виключність, власне безсмертя та недоторканість. У “переробленому” вигляді ці захисти проявляються у різних формах клінічних феноменів:
- – маніакальний героїзм. Прикладом може бути смертельно хвора людина, яка нав’язливо шукає зовнішньої небезпеки, щоб врятуватися від ще більшої небезпеки, що йде зсередини;
- – трудоголізм. Для трудоголіків час є ворогом не тільки тому, що він є тим самим що й смертність, але й тому, що він загрожує підірвати одну з опор ілюзії виключності: віру у вічне сходження. Вони занурюються у запеклу боротьбу з часом і поводяться так, ніби на них насувається неминуча загибель, і вони прагнуть встигнути зробити якомога більше;
- – самозакоханість, нарцисизм. Важкий нарцисичний розлад характеру особистості, завжди супроводжується у неї міжособистісними проблемами. Від оточення нею очікується безумовна любов і повне прийняття, при цьому взамін надається байдужість, незацікавленість і демонстрація переваги. Не вдаючись у докладний опис нарцисичної особистості, зауважимо тільки, що такі клієнти начебто хочуть зупинити час і назавжди залишитися у дитинстві під магічною батьківською опікою;
- – агресія і контроль. Деякою мірою свідченням глибоких несвідомих страхів смерті може бути вибір професій, що пов’язані зі смертю (військовий, лікар, священик, трунар, кілер). При відчутті володіння владою та розширенні сфери контролю послаблюються лише свідомі страхи, водночас як глибинні продовжують діяти.
- 2. Віра в спасителя, персонального захисника, який прийде на допомогу в останню мить. Такими рятівниками можуть бути не тільки люди (хтось з батьків, чоловік або дружина, відомий лікар, народний цілитель, знахар або лідер), але й, наприклад, якась важлива справа. Такий захисний механізм передбачає, що людина перемагає страх смерті, покладаючи свою свободу і, навіть, життя на вівтар якої-небудь вищої фігури або персоніфікованої ідеї. Вона утворює в уяві людини, як вказував І. Ялом, “певну богоподібну фігуру, щоб потім можна було грітися у променях ілюзорної безпеки, що витікає з власного творіння”. Для людей з гіпертрофованою вірою у кінцевого рятівника характерно наступне: знецінення себе, страх втратити любов, пасивність, залежність, самопожертва, неприйняття своєї дорослості, депресія після краху системи ціннісних уявлень. Будь-який з цих варіантів, будучи акцентованим, може вилитися у певний клінічний синдром. У разі домінування самопожертви, клієнт може бути охарактеризований як “мазохістичний”. Зрозуміло, що намагаючись відмежуватися від тривоги смерті, люди використовують не одну, а безліч переплетених між собою захистів (А Ленгле ).
Техніки роботи зі страхом смерті
Екзситенційна психотерапія передбачає велику кількість технік, які успішно використовуються для подолання різноманітних страхів, у тому числі, і страху смерті й відповідного стану тривожності.
Техніка саморозкриття в роботі зі страхом смерті
В екзистенційній психотерапії є ряд технік, покликаних працювати з почуттям тривоги та страхом смерті. Наприклад, це техніка “Саморозкриття”. Саморозкриття консультанта може здійснюватися у таких формах:
- – розповідь клієнту про власні спроби змиритися з граничними екзистенціальними турбуваннями;
- – донесення до клієнта думок та почуттів, які відчуває консультант “тут і зараз” з приводу проблем клієнта;
- – “дозвіл терпіти” – до клієнта доводиться, що тема смерті є типовою та заохочуваною, необхідною темою у стосунках психолога з клієнтом.
Техніка “Ідентифікація механізмів психологічного захисту”
Наступною є техніка “Ідентифікація механізмів психологічного захисту”. Для клієнта роблять явною інформацію про ті механізми психологічного захисту, які він використовує. При цьому надають йому допомогу в усвідомленні їх наївності.
Техніка “Нагадування про недовговічність (тлінність) існування”
Досить часто екзистенціалістами використовується техніка “Нагадування про недовговічність (тлінність) існування”. Консультант може використовувати будь-яку звичайну подію (або тактично спровокувати ситуацію), що сприяє налаштовуванню клієнта на певні ознаки смертності:
- – обговорювання днів народження та ювілеїв;
- – звертання уваги на повсякденні свідчення старіння: втрата витримки, старечі бляшки на шкірі, зменшення рухливості суглобів, зморшки тощо;
- – розглядання старих фотографій і виявлення зовнішньої схожості з батьками у віці, коли вони вже сприймалися як старі;
- – обговорення телевізійних шоу, кінофільмів, книг, що викликали схвильованість;
- – ретельний моніторинг тривожних сновидінь і фантазій про смерть.
Висновок. Страх смерті – достатньо складний запит для терапевта з огляду на об’єктивну кінцевість людського життя. Успішними методами психотерапії в цьому контексті виступають техніки екзистенційної психотерапії, які дають можливість клієнту усвідомити неминучість смерті з одного боку та насиченість свого життя – з іншого.