Питання про кінцевість та обмеженість людського життя – одне із найбільш складних в розумінні і прийнятті кожною людиною. Проте рано чи пізно кожен стикається із необхідністю його обдумувати і приймати відповідні рішення. Одним із найбільш ефективних засобів терапевтичної роботи з даною проблемою є екзистенційна психотерапія.
Екзистенційні конфлікти
Екзистенціальна психотерапія, за визначенням І. Ялома, ε динамічним терапевтичним підходом, що сфокусований на визначенні базових проблем життєіснування людини. Як будь-який інший динамічний підхід (фрейдистський, неофрейдистський), екзистенціальна терапія ґрунтується на динамічній моделі функціонування психіки, згідно з якою на різних рівнях психіки (свідомого та несвідомого) індивіда присутні конфліктуючі сили, думки та емоції, а поведінка (і адаптивна, і неадаптивна) є результатом їх взаємодії (https://www.rulit.me/books/chelovek-v-poiskah-smysla-read-6849-1.html ).
Вагомими силами в екзистенційному підході вважаються конфронтації індивіда з кінцевими данностями життєіснування: смертю, свободою, ізоляцією та безглуздістю. Відповідно, вчені виокремлюють чотири екзистенціальні конфлікти:
- 1) між усвідомленням неминучості смерті та бажанням продовжувати життя;
- 2) між усвідомленням власної свободи та необхідністю бути відповідальним за своє життя;
- 3) між усвідомленням власної глобальної самотності та бажанням бути часткою більшого цілого;
- 4) між потребою мати сенс життя і певну його структуру та усвідомленням байдужості Всесвіту, що не пропонує конкретних сенсів.
Припускається, що усвідомлення людиною цих кінцевих даностей породжує в ній страждання, страхи і викликає тривогу, нормальну чи невротичну. Психологічна допомога людині більшою мірою необхідна саме в тих ситуаціях, коли нормальна тривога перетікає в невротичну.
Формування ставлення до смерті
Проілюструємо це положення на прикладі тривоги, що виникає через екзистенціальну вразливість людини по відношенню до смерті. Тривога вважається нормальною, якщо люди використовують екзистенціальну загрозу смерті з користю для себе, як повчаючий досвід, та продовжують розвиватися. Особливо яскравими є випадки, коли людина, що довідалася про смертельну хворобу, починає жити більш свідомо, проживати своє життя продуктивно та творчо. Свідченням невротичної тривоги є психологічні захисти. Наприклад, смертельно хвора людина, що відчуває невротичну тривогу, може невиправдано ризикувати своїм життям, проявляючи маніакальний героїзм. Невротична тривога також підлягає витісненню і є скоріше руйнівною, ніж конструктивною. Слід зазначити, що екзистенціальні консультанти, коли працюють з тривогою, не намагаються позбутися її назовсім, а прагнуть зменшити її до комфортного рівня і потім використовувати наявну тривогу для підвищення самоусвідомлення та вітальності клієнта.
Страх смерті має величезне значення у внутрішньому досвіді людини, а ставлення до смерті впливає на її життя і психологічний розвиток. І. Ялом висунув дві тези, кожна з яких має фундаментальне значення для екзистенціальної психотерапевтичної та консультативної практики:
- 1. Життя та смерть взаємозалежні; вони існують одночасно, а не послідовно; смерть, безперервно проникаючи в межі життя, має великий вплив на наш досвід і поведінку.
- 2. Смерть – первинне джерело тривоги і, таким чином, має фундаментальне значення як причина психопатології.
Усвідомлення смерті може стати позитивним імпульсом, найсильнішим каталізатором серйозних життєвих змін. Проте усвідомлення смерті завжди болісне і викликає тривогу, тому люди схильні створювати різні психологічні захисти. Так, у маленьких дітей (5-9 років), щоб відгородитися від тривоги смерті, розвиваються захисні механізми, що базуються або на запереченні, або на переконаності у своїй індивідуальній невразливості та в існуванні чарівного рятівника. Старші діти (9-10 років) висміюють смерть і, таким чином, намагаються зменшити свій страх смерті. У підлітків заперечення і захист від страху смерті проявляється у подвигах відчайдушності, а в деяких випадках у думках про самогубство або делінквентній поведінці. Сучасні підлітки протиставляють цьому страху свою віртуальну особистість, граючи в комп’ютерні ігри і відчуваючи себе при цьому володарями смерті.
Висновки
Ставлення до смерті є однією із найбільш гострих та складних проблем, з якими доводиться працювати екзистенцій ним психотерапевтам. Важливо, що саме екзистенційна психотерапія дає можливість ефективно вирішити проблеми страху смерті, надати людині осмисленість її життя та опрацювати сутнісні проблеми онтогенетичного розвитку людини. Мої клієнти в процесі роботи зажди успішно долають цей базовий страх і відповідні особистісні конфлікти, приступають до свідомого, тривалого і позитивного життя.